Здоровий спосіб життя

144

Презентація: Здоровим бути – круто!

Здоровий спосіб життя

Заходи щодо збереження здоров’я

Спорт у житті людини

Поняття здорового способу життя

 ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ВЕДЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ 

                                 Поняття здорового способу життя.

З позицій викладеного розуміння феномена здоров`я людини походить визначення поняття здорового способужиття (ЗСЖ): це все в людській діяльності, що стосується збереження ізміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя – праці, відпочинку, побуту. Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я – фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них – харчування (в тому числи споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень). Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ століття як у світі в цілому, так й в Україні. Тенденції розвитку країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х років, змусили суспільство по-новому поставитись до складових здоров’я та формування здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити, що цим питанням приділяють увагу різні науки – медицина, гігієна, охорона здоров’я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука – валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс валеології – наука про здоровий спосіб життя. Кожна нормальна людина бажає жити довго й щасливо.  Але що ми робимо для того, щоб вести здоровий спосіб життя? Якщо проаналізувати те, як більшість звичайних людей проводить свій день, то виходить якраз навпаки. Кожного дня ми робимо те, що не поліпшує наше здоров’я.

Зазвичай розклад типового дня починається з того, що ми, не виспавшись ранком, підхоплюємось з ліжка продерши очі, нашвидкуруч поснідавши, збираємось на роботу чи навчання. Потім весь день проводимо в метушні, нервуючи через дрібниці, сперечаючись з колегами та намагаючись переробити купу запланованих задач на роботі чи здати контрольні, курсові на навчанні. Й так день у день. Потім приходить вечір п’ятниці. Виникає потреба у так званому знятті стресу – пиво чи більш міцні напої, щоб якнайшвидше забути про турботи минулого тижня. Далі вихідні дні, побутові проблеми, поглинання їжі, відсипання та пересипання, вечір перед телевізором і т.ін. Понеділок – все з початку. Чи можна в такому разі говорити по здоров’я чи здоровий спосіб життя? Так що ж таке здоровий спосіб життя? Як досягти гармонії життя й кожного дня забезпечувати собі заряд енергії та бадьорості, щоб прожити життя так, як ми того хочемо – щасливо та довго? Чи можливо цього досягти і як саме? Тут все залежить від нас самих. Спробуємо розібратися, що саме заважає нам досягти здорового способу життя(ЗСЖ). Здоровий спосіб життя з точки зору медиків – це гармонійним режим поєднання роботи та відпочинку, оптимальне харчування,  фізична активність, дотримання гігієни, відсутність шкідливих звичок, а також найважливіша складова частина – доброзичливе ставлення до оточуючих і до життя взагалі в будь-яких його проявах. Багато спеціалістів у сфері ЗСЖ дотримуються такої ідеї, що психологічна складова відіграє дуже важливу роль. Наш мозок керує організмом і, якщо мозок віддає неправильні, нездорові команди своєму організму, то справи тут погані.

Але чому ми робимо те, що шкодить нашому здоров’ю? Тому що це приносить нам задоволення? Мабуть, що так, деякі «приємні» звички нам настільки дорогі, що ми не в змозі відмовитись від них. Інколи ми просто безсилі зробити щось задля того, щоб кардинально змінити своє життя. Кинути палити, чи то припинити вживання спиртних напоїв, організувати свій робочий час так, щоб звільнитись від метушні. Навіть відвідавши курси з ефективної організації свого часу, ми не можемо опанувати своїм часом, не можемо досягти відповідного результату. Тобто самі по собі знання не діють. Тут потрібно щось інше. Багато хто чітко розуміє, що те, що вони роблять, – шкідливо для їх здоров’я, та все одно не можуть позбавитись шкідливих звичок. Тобто просто знати, що таке здоровий спосіб життя, – не достатньо, щоб бути здоровим. Так само, як і відомий лікар не застрахований від хвороб і не може не хворіти тільки тому, що він лікар. Тобто щоб бути здоровим і дотримуватися здорового способу життя, треба весь час докладати зусиль. Потрібно мати силу волі й тверде бажання досягти цього. Треба розірвати це порочне коло.

Існує достатньо інформації стосовно того, що корисно, а що нам шкодить. Не буду витрачати ваш час на те, щоб повторити це. Її з легкістю можна знайти в Інтернет. Мій метод полягає у тому, що ми повинні просто прислухатись до себе, зрозуміти на рівні своєї свідомості, що ми в змозі змінити себе, повірити у самого себе. Якщо говорити про перший крок на цьому нелегкому шляху, треба спочатку проаналізувати свій розпорядок дня. Скласти перелік однозначно шкідливих для себе дій. Потім розробити невеликий план позбавлення від цих нездорових дій. Далі скласти перелік заходів для поліпшення здоров’я й так само розробити план впровадження цих заходів. Під час складання таких генеральних планів рекомендую думати так, начебто ви складаєте ці плани не для себе, а для когось іншого, хто дуже схожий на вас. Маємо план, але цього ще не достатньо. Думаю, багато хто складав подібні плани, але коли наставав час діяти, нас щось зупиняло й все так і лишалось на папері. Треба розробити також план заохочення. Ми всі люди, і нам потрібна мотивація.

Складені раніше плани потрібно дещо “розбавити” заходами, які не є складовими елементами досягнення здорового способу життя, але й не шкідливі для організму. Крім того, ці дії повинні однозначно приносити нам задоволення. Це те, що нам подобається чи подобалось робити раніше, але нам останні роки на це не вистачало часу. Тобто другий крок – замінити шкідливі дії на такі, котрі не шкідливі, але приносять нам задоволення. Знову ж це треба робити поступово. Якщо ми одразу поставимо надто високу ціль, нам нереально буде її досягти, ми швидше за все її не виконаємо. Це створить повне розчарування й почуття безсилля. Рекомендую поставитись на другому етапі до себе поблажливо. Замінити в собі такі речі, від котрих нам не важко відмовитись. Найбільш вкорінені речі залишимо на майбутнє, на той час, коли ми вже будемо святкувати першу чи другу перемогу над собою.

Отже, запропонований метод дуже простий, але, на мою думку, досить ефективний. Ми просто поступово замінюємо кожну свою шкідливу звичку на щось, що нам приємно робити, але не шкодить нашому здоров’ю. Ось і весь секрет. Бажаю успіхів на шляху досягнення здорового способу життя, хорошого настрою й приємних вражень від життя.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ВЕДЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ЗАСОБАМИ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ

 Термін “фізична культура” має декілька значень. Під ним розуміють “втілення в самому чоловікові, результати використання матеріальних і духовних цінностей, які відносяться до фізичної культури в широкому розумінні, так як засвоєні людиною фізкультурні знання, уміння, навички, які досягнуті на основі використаних засобів фізичного виховання показники розвитку і т.д.

 В цьому плані фізичну культуру школяра слідує дивитись не тільки як заняття руховими вправами і процедурами загартування. Поняття “фізична культура” включає ще і широкий круг розумінь, які відносяться до занять про правильний режим раціонального харчування, дотримання правил гігієни, вироблення корисних звичок. Можна сказати, що фізична культура школяра – це оприділений принцип його відношення до свого здоров’я, до розвитку і збереженню можливостей свого організму. На основі цього принципу будується повсякденне життя учні, дякуючи фізичній культурі являється складовою частиною загальної культури.

 Такі задачі фізичної культури покладені в шкільній навчальній програмі. В ній ставиться задача виховувати навички культури поведінки, а також формувати у школярів поняття про те, що турбота людини про своє здоров’я, фізичному розвитку і підготовленості є не тільки його особовою справою, але і сприяє вивченню школярами теоретичних знань по фізичній культурі, фізіології і гігієні. В них зберігаються основні положення при руховому режимі, а також при особливостях занять фізичними вправами, їх значення в формуванні життєво важливих рухових навичок у школярів і підготовки їх до праці і захисту Батьківщини, про правила загартовування і необхідності дотримування гігієнічних вимог, про корисні і шкідливі для здоров’я звички.

 Принцип всебічного і гармонійного розвитку організму передбачає забезпечення планомірного й цілеспрямованого розвитку всіх його органів та систем і фізичних якостей особи.

 Правильне фізичне виховання великою мірою сприяє повноцінному психічному розвиткові дитини та вдосконаленню її рухових функцій.

 Організм всебічно розвивається, якщо систематично зазнає дії різноманітних фізичних навантажень, зокрема фізичних вправ. Відомо, що в організмі є понад 630 м’язів і 230 суглобів. Їх нормальне функціонування передбачає інтенсивне і систематичне завантаження кожного з них. Однак у виконані певної вправи бере участь лише обмежена кількість м’язів і суглобів. Тому для оптимального фізичного розвитку необхідно використовувати комплекс різноманітних вправ, які б забезпечували функціонування всіх м’язів і суглобів.

 Чим більше м’язів бере участь у виконанні конкретної фізичної вправи, тим істотніші фізіологічні (в органах) і біохімічні (в клітинах) зрушення відбуваються в організмі, тим ефективніший їх вплив на всебічний фізичний розвиток дитини.

Принцип оздоровчої спрямованості фізичної культури полягає в організації фізичного виховання, і зокрема занять фізичними вправами, таким чином, щоб вони сприяли профілактиці захворювань учнів, зміцненню їх здоров’я. В ході фізичного виховання слід забезпечувати таке поєднання роз’яснювальної, виховної роботи і різних форм практичних занять фізичними вправами, при якому фізична культура стає усвідомленим обов’язковим компонентом режиму для школяра. Згідно з “Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи”, система занять школярів фізкультурою і спортом включає такі пов’язані між собою форми:

 – уроки фізичної культури;

 – фізкультурно – оздоровчі заходи протягом шкільного дня (гімнастика перед уроками, фізкультурні хвилинки під час уроків, ігри й фізичні вправи на перервах і в режимі продовженого дня);

 – позакласна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної культури і спортивних секціях, спортивні змагання);

 – позашкільна спортивно-масова робота та фізкультурно-оздоровчі заходи за місцем проживання учнів (заняття в дитячо-юнацьких спортивних школах, туристичних гуртках і т.д.);

- самостійні заняття учнів фізичними вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах та інше.

 Систематичні заняття фізкультурою позитивно впливають на розвиток для учнів в школі та сім’ї, спонукають його дотримуватися правильного режиму і вимог гігієни.

 Уроки фізичної культури є основною формою фізичного виховання учнів. Вони обов’язкові для всіх школярів (за винятком тих, хто за станом здоров’я віднесений до спеціальної медичної групи). Уроки повинні активно сприяти успішному здійсненню позакласної і позашкільної роботи з фізичного виховання, формуванню в учнів інтересу і звички до занять фізичними вправами в повсякденному житті. Необхідно підвищувати вплив уроків фізкультури на вдосконалення інших форм фізичного виховання. Відомо, що навіть при якісному проведенні уроків їх безпосередній вплив на фізичний розвиток учнів недостатній. Науковими дослідженнями встановлено, що урок фізкультури забезпечує в середньому лише 11% гігієнічної норми рухової активності школяра. У зв’язку з цим, необхідно збагачувати і правильно поєднувати різні форми фізичного виховання учнів і фізкультурно-оздоровчої роботи.

 Особливо велика увага приділяється в школі оздоровчій роботі з ослабленими та хворими учнями. У позаурочний час з ними проводять спеціальні заняття з лікувальної фізкультури.

 Спрямованість навчальної і позакласної роботи з фізичної культури на масове охоплення учнів систематичними заняттями фізичною культурою і спортом великою мірою сприяє зміцненню здоров’я вихованців школи, підвищенню рівня їх фізичної і розумової працездатності.

 Гімнастика перед заняттями проводиться в школі за 20 хв. до початку уроків. Вона сприяє розв’язанню певних виховних і організаційних завдань. На відміну від ранкової зарядки для гімнастики перед заняттями існують деякі обмеження (виконується в шкільній формі). Проте, все це не знижує її властивості для розвитку фізичної культури школярів. Адже не секрет, що для більшості учнів загальноосвітніх шкіл ранкова гімнастика вдома не стала обов’язковою.

 Лише за умови масового залучення дітей до повсякденного виконання ранкової зарядки відпаде необхідність у гімнастиці перед заняттями.

 Фізкультхвилинки під час уроків сприяють підвищенню розумової й фізичної працездатності учнів. Видатний російський вчений-педагог К,Д.Ушинський зазначив: “Дайте дитині трохи порухатися, і вона знову подарує вам 10 хвилин уваги, а десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, дадуть вам більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять”.

 У зв’язку з цим вчені рекомендують відводити на кожному уроці, особливо третьому і наступних, 1-2 хв. для проведення фізькультхвилинки. Перед її початком провітрюється класна кімната. Потім під керівництвом учителя учні виконують ряд фізичних вправ. Особлива увага приділяється тим вправам, які допомагають запобігти негативному впливу сидячого способу життя на фізичний розвиток дитини (порушенню постави і деформації будови тіла), сприяють більшому насиченню організму киснем.

 Організоване проведення ігор, змагань та фізичних вправ на великих перервах є важливим фізкультурно-оздоровчим засобом у режимі шкільного дня. Відомо, що ефективність відпочинку учнів і підготовки їх до навчання залежить від того, як вони проводять перерви.

 Під час великих перерв рекомендується добирати фізичні вправи у відповідності з віковими можливостями школярів.

 Перерви мають проводитися на свіжому повітрі і взимку. При цьому дітям слід постійно рухатись, а вправи виконувати більш інтенсивно. Бажано, щоб усі фізкультурно-оздоровчі засоби на великих перервах здійснювалися в ігровій, а якщо рівень підготовленості учнів приблизно однаковий, то і в змагальній формі. На перервах потрібно організовувати тільки вже засвоєні учнями ігри чи рухові дії.

 Щоденне проведення в школі гімнастики перед заняттями, фізкультхвилинок, і рухливих перерв сприяє підвищенню не тільки фізичної, а й розумової працездатності учнів.

 Позакласна оздоровча робота і спортивно-масова робота в школі. У позаурочний час у школі проводяться масові фізкультурно-оздоровчі і спортивні заходи. Ними передбачається:

 а) більш глибоке засвоєння учнями програмного матеріалу, що вивчається на уроках фізкультури;

 б) виконання відстаючими учнями нормативних вимог програми з фізкультури та з державних тестів;

 г) організація систематичних занять з різних видів спорту, за інтересами учнів;

д) проведення масових спортивних змагань з різних видів спорту, туризму.

 Головна мета позакласного фізкультурно-спортивної роботи полягає в тому, щоб залучити кожного школяра до самостійного, щоденного виконання фізичних вправ на свіжому повітрі. У сучасних умовах учитель фізкультури навчає в середньому 200-300 учнів. Організувати щоденну фізкультурно-масову роботу слід усіма педагогічними засобами привчати учнів до самостійних занять фізичними вправами за місцем проживання.

 Всі форми фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять, які проводяться в процесі навчальної і позакласної роботи, повинні відповідати головній вимозі – всемірно сприяти залученню кожного учня до щоденних самостійних занять фізкультурою і спортом.

 Здоров’я людини також великою мірою залежить від обсягу її знань і практичних умінь у використанні оздоровчих сил природи (в тому числі й холоду) для зміцнення здоров’я й профілактики захворювань. Свідоме застосування загартовуючих процедур потребує від дитини певного рівня фізичної культури. Вона формується в учнів протягом усіх років навчання в школі шляхом роз’яснюванням, переконанням, організації їх практичної діяльності, на уроках та в позакласній роботі.

 Вчителі і батьки повинні постійно підкреслювати велику роль загартовування у запобіганні хворобам, зміцнення здоров’я дітей, спонукаючи їх до систематичного використання загартовуючих процедур.

 Дані досліджень учених та нагромаджений практичний досвід свідчать про те, що ефективність таких загартовуючих процедур, як обтирання, обливання водою, приймання душу, водні ванни в поєднанні з сонячними та повітряними ваннами дуже висока.

 Серед засобів фізкультурно-оздоровчої роботи дуже важливе значення мають гігієнічні умови. Сюди відносяться твердий режим дня, під яким розуміється строго складений розпорядок повсякденного життя, раціонального розприділення часу праці і відпочинку, сну і харчування.

 Точне виконання режиму дня виховує в людини такі цінні якості, як дисциплінованість, акуратність і організованість.

 В режим дня школяра повинні входити: ранкова гімнастика з водною процедурою. В режимі дня також передбачається строгий порядок і час для харчування, відпочинку і підготовки до сну.

 Таким чином, із вище сказаного витікає, що формування у школярів звички займатися фізкультурою включає:

 – виховання в учнів інтересу до занять фізичними вправами;

- озброєння їх знаннями по фізичній культурі, фізіології і гігієни людини і вироблення на їх основі переконань в необхідності систематично займатись фізкультурою- практичне навчання учнів кожен день самостійно займатись фізичними вправами в режимі шкільного й позашкільного часу.


Напишіть відгук

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Змінити )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Змінити )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Змінити )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Змінити )

Connecting to %s